Республіка Ангола (раніше Португальська Південно-Західна Африка; порт.República de Angola) - колишня португальська колонія, а нині незалежна держава на південному заході Африки. Межує з Намібією, Замбією, ДР Конго, Конго. Площа: 1 246,7 тис. км². Населення - 13,1 млн осіб (2010), найбільша етнічна група - овімбунду. Столиця - Луанда. Понад 98% населення - народи мовної групи нігер-конго. Офіційна мова - португальська. Грошова одиниця - кванза.
XIII ст. до н. е. - перше стародавнє утворення - Конго зі столицею м. Мбанза-Конго.
1482 - експедиція на чолі з Діогу Каном відкрила гирло р. Конго.
1576 - заснований форт Сан-Паулу-де-Луанда (сучасна столиця міста Луанда).
11 січня 1758 - указ португальського короля про работоргівлю, яка стала основним джерелом збагачення колонізаторів (за три сторіччя колоніального панування з Анголи було вивезено близько 5 млн. рабів - в основному в Бразилію на плантації кави, каучуку і цукру).
1836 - заборона королем Португалії работоргівлі (проте контрабанда рабами продовжувалася до 1852), завдала серйозних збитків колоніальному господарству.
1884-1885 - Берлінська конференція, яка остаточно визначила кордони Анголи, склика з питання територіального розділу в басейні р. Конго міжАнглією, Бельгією, Німеччиною, Португалією і Францією, а також окремими угодами Португалії з перерахованими державами, підписаними в 1885-1891.
1900-1910 - Національно-визвольні повстання проти Португалії. Всі вони були придушені португальськими військами.
1929 - введено політичний, цивільний і кримінальний статут про тубільців, згідно з яким африканські жителі португальських колоній розподілялися на «індіженуш» (тубільці) і «ассиміладуш» (асимільовані). «Індіженуш» зазнавали дискримінації, примусової праці і довільного оподаткування. Стати «ассиміладуш» могли африканці, які прийнялихристиянство, добре володіли португальською мовою, мали постійний прибуток і вели європейський спосіб життя. До 1940 статус «асимільованих» отримали 0,6% населення (24 тис. осіб). Дія політичного, цивільного і кримінального статуту про тубільців (система індіжената) скасована в 1961.
1951 - Ангола отримує статус «заморської провінції» Португалії.
1950-і - виникають перші повстанські угруповання.
1961 - антипортугальске повстання на чолі з Холденом Роберто (лідером угруповання УПА, а потім ФНЛА). Табори повстанців розташовуються на території сусіднього Конго (Кіншаса). Початок війни за незалежність, що тривала близько 15 років.
1962 - утворено тимчасовий уряд ангольської республіки у вигнанні на чолі з Холденом Роберто.
1966 - перша збройна акція УНІТА на чолі з (Жонас Савімбі) - колишнім представником народу овімбунду в ФНЛА і сподвижником Холдена Роберто.
1974 - антифашистська революція в Португалії. Португалія надає свободу всім своїм колоніям.
11 листопада 1975 - у місті Луанда проголошено незалежну Народну Республіку Ангола (НРА). Першим президентом країни став лідер МПЛА Антоніо Нето. Конституція 1975 закріпила керівну роль МПЛА в державі.
1975 - прорадянський керівництво втягує у внутрішній конфлікт регулярну кубинську армію. УНІТА використовує допомогу ПАР.
1979 - президентом Анголи стає новий лідер МПЛА Жозе Едуарду Душ Сантуш.
1992 - позбувшись радянської підтримки, МПЛА переорієнтується на США.
2002 - кінець громадянської війни в Анголі (1975-2002).
21 січня 2010 - парламент країни прийняв нову конституцію, що посилила президентську владу та передала всю землю у власність держави.