Алжирська Народна Демократична Республіка (араб. الجمهورية الجزائرية الديمقراطية الشّعبية‎) - країна на півночі Африки, на сході межує з Тунісом іЛівією, на південному сході - з Нігером, на південному заході - з Малі, на заході - з Марокко, на півночі - Середземне море. Найбільша за площею країна Африки. Столиця - Алжир.

В 2-й пол. 1-го тис. до н. е. на території сучас. А. жили нумідійці - предки сучас. берберів. У 3-2 ст. до н. е. тут склалася централізована д-ва Нумідія, яку невдовзі завоювали римляни. В 5 ст. А. захопили вандали, в 6 ст. - візантійці, в 7 ст. - араби. Населення прийняло іслам; значна ч. берберів змішалась з арабами і засвоїла араб. мову. З 16 ст. А. - провінція Османської імперії, а з 17 ст. - фактично незалежна феод. д-ва - «Алжирське регентство» на чолі з виборним правителем - деєм. З 1830 починається завоювання А. Францією. Боротьбу проти колонізаторів очолив Абд-аль-Кадір. Виступи проти франц. загарбників тривали протягом усього 19 ст.

Під впливом Великої Жовтн. соціалістич. революції в А. почалося нове піднесення нац.-визвольної боротьби, почали утворюватись профспілки; 1920 заснована компартія (до 1936 існувала як секція компартії Франції). В А. виникають араб. бурж. націоналістичні партії. 1936 в А. зібрався Мусульманський конгрес, який висунув вимогу демократич. свобод, скасування расової дискримінації. Після другої світової війни нац.-визвольний рух в А. набрав більш організованого і масового характеру. В листопаді 1954 алжирський народ розпочав збройне повстання проти франц. панування, яке переросло в справжню війну за незалежність А. В результаті розгортання нац.-визвольної боротьби, очолюваної Національним фронтом визволення, в Каїрі 19 вересня 1958 проголошено Алжирську Республіку і сформовано її Тимчасовий уряд. Цей уряд відповідальний перед Національною радою алжирської революції (у складі 54 чол.), яка представляє широкі верстви населення А. Французький уряд не визнав Тимчасового уряду Алжирської Республіки.