Республіка Коста-Рика (ісп. República de Costa Rica [re̞ˈpuβ̞lika ð̞e̞ ˈko̞sta ˈrika], перекладається як «багатий берег») - невелика країна в Центральній Америці, що межує на півночі з Нікарагуа, на півдні зПанамою, на сході - омивається Карибським морем, на заході - Тихим океаном. Площа становить 51100 км², столиця - Сан Хосе, рельєф - високе центральне плато і тропічні узбережжя; спочатку Коста-Рика була геть вкрита лісами, нині залишилося 17% лісів; половину ріллі віддали під скотарство.

Державна мова - іспанська, як регіональні визнані брібрі та лимонська креольська.

18 вересня 1502 Христофор Колумб на невеликому острові біля берегівКарибського моря зустрів тубільців, що носили золоті прикраси. Іспанські літописці за розповідями Колумба назвали цю землю «Коста-Рика», що іспанською означає «багатий берег». Перші іспанські поселення розташовувалися неподалік сучасних міст Пунтаренас і Ніко. На час завоювання населення становило близько 25 тисяч індіанців, а район Центральної долини був заселений тільки в середині 16 століття. У 1563 році губернатор Хуан Васкес де Коронадо привіз на територію поселенців з Іспанії і заснував місто Картаго, яке до 1823 року було столицею колонії.

У 1638-1639 роках генерал-капітан Сандоваль побудував новий порт на Карибському березі біля Матіни і дорогу, що з'єднала його з внутрішньою частиною країни.

Завдяки цьому зросла цінність плантацій какао, розташованих поблизу дороги, і держава стала привабливішою для морської торгівлі. Однак прибережні райони згодом були розграбовані піратами, а індіанці довершили руйнування. Це поклало початок періоду низького рівня економічного розвитку, і лише незадовго до здобуття незалежності виробництво тютюну та видобуток срібла дещо підняли економіку.