Уругвай (ісп. Uruguay МФА: [uɾuˈɣwai̯] Уруґвай), офіційно Східна Республіка Уругвай - держава в південно-східній частині Південної Америки, на узбережжі Атлантичного океану. Межує з Бразилією та Аргентиною.

Коли європейці вперше прибули на територію сучасного Уругваю у 1516році, ці землі заселяли індіанці чарруа. У 1680 році була заснована фортеця Колонія-дель-Сакраменто, а майбутня столиця країни, Монтевідео, була побудована в 1726 році як військовий опорний пункт, що з часом перетворився на важливий комерційний центр, конкурент Буенос-Айреса.

Територія країни багато разів переходила з рук в руки між Іспанією і Португалією. У 1776 році вона увійшла до складу іспанського віце-королівства Ріо-де-ла-Плата, а у 1811 році почалася війна за незалежність від Іспанії.

У 1821 Уругвай, під назвою Провінція Сісплатина (порт. Provincia Cisplatina), був приєднаний до Бразилії, в наслідок чого 25 серпня 1825 року розпочалася Аргентино-бразильська війна за контроль над цією територією. Після трьох років війни в 1828 році в результаті компромісу між Аргентиною і Бразилією Уругвай одержав незалежність. Перша конституція Уругваю була прийнята 18 липня 1830 року.

У 1865-1870 роках Уругвай узяв участь у Війні Потрійного альянсу разом з Аргентиною і Бразилією проти Парагваю. З початку 20-го століття країна почала активно привертати європейських іммігрантів. У часи світових воєн Уругвай поставляв сільсько-господарські товари до виснаженої війною Європи. Ціни на ці товари помітно впали після кінця 2-ї світової війни, що сприяло занепаду уругвайській економіки у 50-і роки. Інфляція, массове безробіття 60-x призвели до нестабільності і в країні з'явилася партизанська марксистська організація «Тупамарос» (Tupamaros) яка дестабілізувала ситуацію ще більше. 1967 року ухвалено нову конституцію.

27 червня 1973, після придушення «Тупамарос», влада перейшла до армії, а парламент країни було розпущено. Фактична військова диктатурапродовжувалася 11 років, за цей час біля 10 % населення Уругваю емігрувало до інших країн. У 1984 в країні розпочалися масові протести та загальний страйк проти диктатури. Були проведені вибори на яких президентом обрано Хуліо Маріа Сангуінетті який перебував на посту до1990 року. Його адміністрацією були зроблені перші економічні реформи та демократизація країни. Наступним президентом став Луіс Альберто Лакаллє, що виграв на президентських виборах 1989 року і знаходився на посаді з 1990 до 1995 року. Він провів багато реформ, деякі з них, проте, були скасовані внаслідок референдуму. На виборах 1994 року, знову виграв колишній президент Сангуінетті, який з 1995 до 2000 продовжив економічні реформи, реформував виборче законодавство, систему соціального захисту, освіти та інші. У 2000 році після Пост президента у 2000 повторного голосування зайняв Батлл.

1999 року в економіці Уругваю намітився спад. Спалах хвороби «афтоса»(aftosa) у 2001 році пошкодило важливій для країни м'ясній індустрії. Безробіття зросло до 20 % населення, розмір заробітної плати впав, національна валюта песо знецінювалася, зросла частка людей з доходами нижче прожиткового мінімуму.

2004 року уругвайці обрали собі нового президента, ним став Табаре Васкуез (ісп. Tabaré Vázquez).

У 2010 році президентом став Хосе Мухіка (ісп. José Alberto Mujica Cordano), колишній партизан. Він відомий, як найбідніший президент світу, оскільки, зокрема, відмовився від користування президентською резиденцією та віддає 90% президентської зарплатні на благодійність. Внаслідок цього зарплата, яку він отримує, приблизно відповідає середній по Уругваю.