Буе́нос-А́йрес (ісп. Buenos Aires - Добрі Вітри, читається як  [ˈbwenoˈsaiɾes]^{опис файлу}) - столиця Аргентини, адміністративний, культурний і економічний центр країни й одне з найбільших міст Південної Америки. Утворює одну з найбільших агломерацій у світі - Великий Буенос-Айрес

Буенос-Айрес заснований в 1536 (за іншими даними в 1535) році іспанським конкістадором Педро Мендосою^[6] на південному березі Ла-Плати і включав велике поселення, яке надалі використовувалося як опорний пункт для пересування переселенців вглиб країни, і зручну гавань, яка давала можливість подорожувати по Атлантиці. Місто отримало назву Реаль-де-Нуестра-Сеньйора-Санта-Марія-дель-Буен-Айре (ісп. Real de Nuestra Señora Santa María del Buen Aire) на честь Богоматері Бонаріа, покровительки моряків.

При нападі індіанців в 1541 р. місто було спалене^[6] і покинуте. В 1580 р. воно було відновлене Хуаном де Гараєм під назвою Сьюдад-де-ла-Сантісіма-Трінідад (ісп. Ciudad de la Santísima Trinidad - місто пресвятоїТрійці). Для порту було залишено стару назву - Пуерто-де-Буенос-Айрес (ісп. Puerto de Buenos Aires).

Злиття морського порту і містечка, що стояло неподалеку, стало причиною об'єднання їх назв в одну довгу фразу «Місто Пресвятої Трійці і порт Богоматері Святої Марії хороших вітрів» (ісп. «Cuidad de la Santísima Trinidad y Puerto de Nuestra Señora de Santa María del Buen Aire»). На початку XIX в. назву було скорочено до Буенос-Айрес («хороші вітри»). Сучасні жителі Аргентини ще більш скоротили назву - в наші дні його неофіційно називають Байрес (ісп. «Bs. As.»).

Від часів свого заснування місто неодноразово намагалися захопити. 1582 року це намагався зробити англійський корсар. 1587 року Буенос-Айрес хотів узяти англієць Томас Кавендіш. 1658 року на місто напали за наказом Людовіка XIV, короля Франції. 1699 року місто намагалася захопити банда піратів.

Буенос-Айрес отримав статус столиці іспанської колонії Ріо-де-Ла-Плата1776 року, завдяки чому розпочався період його процвітання та притоку мігрантів з країн Європи^[7].

1806 року місто було окуповане англійцями, але невдовзі відбите назад.

1810 року у місті розпочалася Травнева революція і Буенос-Айрес став одним з найважливіших стратегічних центрів боротьби з Іспанією за незалежність американських колоній. На той час у місті проживало 40 тисяч мешканців і воно мало важливе геополітичне значення^[8][9].

1825 року початок Аргентино-Бразильської війни змусив уряд Аргентини зорганізувати владу в країні, створити військо і посаду президента. 1826 року Буенос-Айрес став столицею Об'єднаних провінцій Ріо-де-ла-Плати^[10].

1836 року у місті налічувалося 62 000 жителів, а 1852 року населення досягло 85 тисяч.

У вересні 1852 року у Буенос-Айресі спалахнула революція, яка вимагала його незалежності. Мети не було досягнуто і Буенос-Айрес разом з рештою провінцій увійшов до Аргентинської конфедерації^[6].

14 липня 1863 року у Буенос-Айресі розпочав роботу міський трамвай, який проіснував до 19 лютого 1963 року.

1873 року у місті було збудовано залізницю, яка поєднала його з містечком Флорес.

1854 року було створено муніципалітет.

1871 року у місті спалахнула епідемія жовтої лихоманки, яка значно скоротила його населення. Після цього у місті було збудовано водопровід і кілька парків для покращення санітарних умов^[11].

У 1880 р. він став центом Федеративної Республіки Аргентина.

1897 року було відкрито новий порт міста, який задовольнив зростанню обсягів продукції, яка проходила через нього.

1910 року у місті з розмахом святкувалося сторіччя незалежності Аргентини, завдяки чому було значно покращено інфраструктуру міста. 1913 року у Буенос-Айресі відкрилося перше у Латинській Америці метро.

У XX в. Буенос-Айрес неодноразово ставав лідером в класових війнах Аргентинської Республіки. У 1919 р. спокійне життя Буенос-Айреса було кілька разів порушене хвилюваннями серед робочого класу.

1895 року населення міста досягло 649 000 мешканців. З 1895 по 1914 роки до міста прибула велика хвиля мігрантів, завдяки чому 1914 року його населення становило 1 575 000 мешканців. Також зростало його культурне і економічне значення^[12][13].

У 1930 р. до влади в столиці прийшли військові, які підтримували проникнення в столицю іноземного капіталу і утворення нової буржуазії. У Буенос-Айресі з'явилися перші міські нетрі.

1936 року було збудовано Обеліск на вулиці 9 Липня - один із символів міста.

Закінчення Другої світової війни ознаменувалося обранням на посаду президента Х. Д. Перона. У цей час в Аргентині посилилася внутрішня міграція, завдяки чому населення Буенос-Айреса знову зросло. Місто перетворилося на міську агломерацію Великий Буенос-Айрес^[14].

У 1950-х рр. в місті відбулося декілька страйків. 1955 року відбулося бомбардування Травневої площі, в результаті чого загинули 308 осіб і були поранені більше 700^[15][16]. Для столиці і країни в цілому розпочалися десятиліття під управлінням військових, що привело до економічної кризи. Лише з середини 1990-х рр. місто знову почало розвиватися інтенсивними темпами.

1986 року було запропоновано перенести столицю Аргентини з Буенос-Айреса до агломерації В'єдма - Кармен-де-Патагонес, але ця пропозиція не була реалізована.

17 березня 1992 року біля посольства Ізраїлю було здійснено теракт, через який загинули 29 осіб^[17]. 18 липня 1994 року теракт повторився на цьому ж місці, забравши 85 життів і поранивши понад 300 осіб^[18].

У грудні 2001 року Аргентина переживала глибоку кризу, яка супроводжувалася маршами протесту і заворушеннями у Буенос-Айресі та інших містах^[19].

30 грудня 2004 року у місті відбулася велика пожежа, у якій загинуло 193 особи і були поранені 1432^[20].

2010 року у місті з розмахом святкувалося двохсотріччя незалежності Аргентини.