Південна Аме́рика - (ісп. América del Sur, Sudamérica, Suramérica, порт. América do Sul, англ. South America, нід. Zuid-Amerika, фр. Amérique du Sud, гуар. Ñembyamérika, кеч. Urin Awya Yala, Urin Amerika) - південний континент вАмериці, розташований в Західній і Південній (частково і в Північній півкулі) півкулях планети Земля. Омивається на заході водами Тихого океану, на сході - Атлантичного З півночі межує Панамським перешийком з Північною Америкою.До складу Південної Америки також входять різні острови, більшість з яких належить країнам континенту.Великі й Малі Антильські острови Карибського моря відносяться до Північної Америки.

Назву «Америка» стосовно цього континенту вперше застосував Мартін Вальдземюллер, нанісши на свою карту латинський варіант імені Амеріго Веспуччі, який, у свою чергу, вперше припустив, що відкритіХристофором Колумбом землі не мають відношення до Індії, а є Новим Світом, невідомим до того європейцям.

Площа континенту - 17,8 млн км²  (4-е місце серед континентів), населення - 385 742 554 осіб (2008, 5-е місце серед континентів).

Протяжність з півночі на південь - (приблизно) 7350 км. Протяжність із заходу на схід - (приблизно) 4900 км.

Південна Америка майже ізольована від інших материків. З заходу її омивають води Тихого океану, зі сходу й півночі - Атлантичного. На півдні протока Дрейка (яка є найширшою у світі) відділяє Південну Америку відАнтарктиди. На півночі материк омивається водами Карибського моря. Південна Америка сполучається з Північною лише вузьким Панамським перешийком. На початку XX століття через Панамський перешийок був проритий, якому Нині найчастіше межу між Північною й Південною Америкою умовно проводять поПанамському каналу

За характером геологічної будови й особливостями сучасного рельєфу Південна Америка поділена на дві частини: на сході - древня докембрійська Південно-Американська платформа; на заході - складчастий поясАнд.

Піднятим ділянкам платформ - щитам - в рельєфі відповідають Бразильське (східна частина континенту) йГвіанське (північно-східна частина) нагір'я. Їх підняття супроводжувалось утворенням окремих плато й гірських хребтів з крутими, майже вертикальними схилами. Найбільш припіднятою й розчленованою є східна частина Бразильського нагір'я, де виникли глибові гори - сьєри. Найвища точка Бразильського нагір'я - масив Бандейра (2890 м). Найвища точка Гвіанського нагір'я - гора Рорайма (2810 м).

Прогинам Південно-Американської платформи відповідають гігантські низинні рівнини - Амазонська,Оринокська, Ла-Платська. Амазонія займає величезну заболочену низовину від Анд до Атлантичного океану площею понад 5 млн км² і є найбільшою низовиною на Землі.

Андський Захід являє собою одну з найвищих гірських систем земної кулі. З висотою вона вступає лише Тібетсько-Гімалайській гірській країні. 20 вершин Анд піднімаються на висоту понад 6000 метрів. Найвища з них - гора Аконкаґуа (6960 м) знаходиться в Чілійсько-Аргентинських Андах. Анди (продовження Кордельєрів в Південній Америці) - найдовша гірська система планети (близько 9000 км). Формування Анд розпочалось ще в палеозої, в герцинську складчастість. Але основне горотворення в Андах пов'язано з альпійською складчастістю, відтак Анди - переважно молоді гори, що утворилися під час зіткнення літосферних плит на заході материка. У зв'язку з цим в Андах спостерігаються сильний вулканізм (вулкани Льюльяйльяко (6723 м - найвищий на земній кулі), Чімборасо, Котопахі, Санґай, Уаскаран та інші) й землетруси (найбільшої руйнації завдали землетруси 1960 року - в Чілі, 1970 року - в Перу).

Льодовики Анд надають рельєфу гір різноманітних, часто примхливих, форм. Тут багато гребенів і піків, кріслоподібних заглиблень на схилах гір.