Словаччина (словац. Slovensko), офіційна назва Словацька Республіка (абревіатураСР, словац. Slovenská republika, абревіатура словац. SR) - держава на сході центральної Європи, межує на північному заході з Чехією, на півночі зПольщею, на сході - з Україною, на півдні - з Угорщиною та на заході зАвстрією. Рельєф: Карпатські гори, включаючи Татри й Бескиди на півночі, прекрасні дубові й букові ліси; долина Дунаю на півдні.
На початку нової ери Словаччину, заселену доти кельтами, опанували германські квади, у другій половині 2 ст. південно-західну частину опанувалиримляни, у 5 - 6 ст. Словаччину заселилислов'яни. У 9 столітті на території західної і центральної Словаччини виниклоНітранське князівство з Прібіною на чолі (тоді почалася християнізація Словаччини).
З 863 р. до початку 10 ст. Словаччина була разом з Моравією ядромВеликоморавської держави, після її занепаду - об'єктом боротьби чеського,польського та угорського королівств, яке остаточно опанувало Словаччину у другій половині 11 століття
У складі Угорського королівства Словаччина не являла собою окремої адміністративно-територіальної одиниці, але була поділена, як усе королівство, накомітати (жупи). Поступово Словаччиназазнавала зугорщення (мадяризації): в її південній частині селилися угорці, вищі прошарки населення мадяризувалися; разом з тим ослабли зв'язки з Чехією, від якої Словаччина була відокремлена державним кордоном. У 12 - 13 ст. уСловаччині виникли сильні німецькі острови, які були осередками гірництва і торгівлі. Після Битви при Могачі 1526 р. разом з Угорщиною, увійшла до складу монархії Габсбурґів і з 1540 р. понад 150 рр. була тереном воєн з турками.
У другій половині 18 ст. під впливом чехів почалося словацьке національне відродження; з 1840-х років, завдякиЛюдовиту Штурові, витвориласясловацька літературна мова (доти нею була чеська або «словакізована чеська»). Деякі пільги для словацького руху (зокрема з 1848 р.) були скасовані по перебудові Габсбурзької монархії на дуалістичну Австро-Угорщину. Як і в українському Закарпатті, на Словаччині поширено політику мадяризації. Зубожілі словацькі селяни масово емігрували за океан, головним чином до США. Тут словацькі еміграційні діячі уклали вПіттсбурзі договір 30 травня 1918 з чеськими діячами, яких очолювавТ. Г. Масарик, про створення чехо-словацької держави на федеративних основах. По розпаді Австро-Угорщини, на підставі договору з західними союзниками, чеське військо на початку1919 у кривавих сутичках у Словаччині витіснило угорську армію. На підставімирного договору з Угорщиною у Тріаноні4 липня 1920 р. до складу Словаччини увійшла також частина угорської етнічної території. Західну частину історичного Закарпаття підпорядковано адміністративному управлінню Словаччини. У новопосталій Чехо-Словаччині чехи не здійснили договору у справі автономії Словаччини, натомість висунуто концепцію однорідного чехо-словацького народу і мови, що стало джерелом чехо-словацького конфлікту.
Сепаратистський рух репрезентувала передусім Словацька Народна Партія на чолі з Андрейом Глінкою. Восени 1938 р. на Словаччині введено широку автономію, але в результаті Віденського арбітражу 2 листопада 1938 р. південна Словаччина відійшла до Угорщини. 14 березня 1939року Словаччина проголосила державну незалежність у союзі з Німеччиною. Авторитарна влада була в руках Словацької Народної Партії на чолі зпрезидентом Йозефом Тисо та прем'єр-міністром Войтехом Тукою. Словаччина брала участь як союзник у війні Німеччини з Польщею й СРСР. У серпні 1944 у центральній Словаччині, при допомозі радянських партизанів, вибухнуло повстання проти уряду Тисо, але його придушило німецьке військо. Навесні 1945всю Словаччину зайняло радянське військо і вона (у межах до 1938) стала знову складовою частиною Чехо-Словаччини. З жовтня 1968 Словаччина отримала статус "соціалістичної республіки" і становила разом з Чеською Соціалістичною Республікою федеративнуЧехо-Словацьку державу.
Продемократичні демонстрації в Празі йБратиславі в листопаді 1989 призвели до створення нових політичних партій, у грудні був створений новий коаліційний уряд, Вацлав Гавел був призначений президентом і був переобраний на багатопартійних виборах у 1990. В 1991став наростати чеський і словацький сепаратизм. Були виведені радянські війська. У 1992 р. президент Гавел пішов у відставку, а представники найбільших партій прийняли рішення про розподіл Чехословаччини на дві окремі держави. 1 січня 1993 р. Словацька республіка стала самостійною державою. 29 березня2004 р. увійшла до складу НАТО і 1 травня2004 р. до ЄС.