Румунія (рум. România)  - держава упівденно-східній частині Європи, переважна частина площі розташована у басейні нижньої течії Дунаю. На сході омивається Чорним морем. Румунія межує на півночі з Україною, на північному сході - із Молдовою, на південному заході - із Сербією, на північному заході - з Угорщиною, а на півдні - з Болгарією. Експортер продуктів нафтопереробки і нафтового устаткування, електричного устаткування, автомобілів, зернових.

  Румунії була пов'язана з її сусідами:Болгарією, Угорщиною (згодом Австрією іАвстро-Угорщиною), Київською іГалицько-Волинською державами(пізніше Великим Князівством Литовським і Польщею, з 18 ст. з Рос. Імперією, а згодом з СРСР) та зТуреччиною. Частини Румунії (деякий час навіть вся Румунія) належали віками до цих держав або були під їхнім протекторатом.

У минулому Румунія поділялася на три політичні формації: Молдову (країна міжКарпатами і Дністром), Волощину на півдні і Трансильванію на заході. Об'єднання двох перших відбулося 1859(під назвою «Румунія»), усіх трьох - 1918.Румуни заселяють також Молдову (де мешкає 69,5% молдаван - назва, що її з політичних причин надавали у СРСР румунам, які жили в межах колишньої Російської Імперії).

Ще до нової ери сучасну Румунію заселяли тракійські міжплемінні об'єднання - даки і ґети, яких 106 р. підкорили римляни й створили провінціюДакію, що нею володіли до 271 і тоді відбулася часткова романізація країни. У той же час на чорноморському узбережжі відомі давньогрецькі колонії: Каллатіс,Томи, Істрія і Ахіллея у гирлі Дунаю.

У добу великого переселення народів у 3 - 6 ст. тут селилися різні племена:сармати, ґоти, гуни, ґепіди, авари, болгаритощо. У 6 - 7 ст. її заселили слов'яни, які з кінця 1 тисячоліття зазнали асиміляції з боку зроманізованих дако-ґетських племен. Тоді створився румунський народ і мова (слов'яни залишили численні сліди в лексиці румунської мови й у топоніміці країни).

У 11 - 13 ст. північно-східна частина Румунії входила до складу Київської Русіта Галицько-Волинської держави. На більшість румунських земель нападали кочовики: печеніги, половці і, зокрема,татари. Після припинення монгольської навали утворилися два румунських князівства: Волощина («Мултянська земля», Muntenia, Tara Românească; 1324) іМолдавія (Волощина, 1359). Румуни жили окремим життям у Семигороді(Трансильванії), який у 10 ст. підпав під Угорщину, згодом у 1541 - 1688 становив собою автономне князівство під зверхністю Туреччини, далі (до 1918) належав до Австрії і Угорського королівства в складі Австро-Угорщини.

Молдавія і Волощина перебували деякий час під зверхністю Угорщини (Молдавія також під зверхністю Польщі), з 15 ст.платили данину Туреччині, а з 16 ст. були у безпосередній залежності від неї, що й було причиною тривалої боротьби румунів за незалежність (в якій брали участь також українські козаки та Польща). Тільки на недовгий час князюванняМихайлові Хороброму (1593-1601) вдалося об'єднати всі 3 румунські князівства.

З початку 18 ст. Молдавією і Волощиною правили чужинецькі «господарі», так звані,фанаріоти (переважно греки), призначувані турецькими султанами. Внаслідок російсько-турецьких воєн, наприкінці 18 і у 19 ст. зміцнився вплив Росії в обох румунських князівствах. 1812 р. Росія анексувала Басарабію (ще 1774 Австрія зайняла північно-західну Молдавію - Буковину), а на основі договору в Адріянополі (1820) здобула над Молдавією і Волощиною співпротекторат.

Суперництво Росії, Туреччини й Австрії за вплив в південно-східній Європі іКримська війна призвели до того, що заПаризьким мирним договором (1856), Молдавію і Волощиною віддано під спільний протекторат великих держав і Туреччини. 1859 - 1861 обидва князівства об'єдналися у князівство Румунія, яке у1877-1878 цілковито усамостійнилося, а1881 - перетворилося на королівство.