Берлін. Займає площу 357 021 км². Клімат помірний сезонний. Населення - 81,8 мільйонів осіб. ЧленЄвропейського Союзу та НАТО. Країна з найбільшою кількістю населення і найбільшим рівнем економіки в Європейському союзі. Провідна політична сила на Європейському континенті, технологічний лідер в багатьох галузях. Після США, Німеччина є другим найпопулярнішим місцем міграції в світі.
Місце стародавньої Германії було населено різнимигерманськими племенами за свідченням документів ще до 100 р.н. е. Протягом великого переселення народівгерманці поширились на південь встановивши успішні королівства в значній частині Європи. Починаючи з 10-го століття, германські території утворили центральну частину Священної Римської імперії. Протягом 16-го століття північно-германські регіони стали центромпротестантської реформації тоді як південні та західні залишались в католицькій вірі, ці дві фракції зіткнулись між собою під час тридцятилітньої війни. Окупація протягом наполеонівських воєн та зростання популярності пангерманізму всередині Німецької союзупризвело в 1871 році до об'єднання німецьких держав навколо Пруссії в Німецьку імперію. Після німецької революції в 1918-1919 роках і згодом капітуляції вПершій світовій війні Імперія стала Веймарською республікою в 1918 році, та була поділена заВерсальським договором. Під час Великої депресії був оголошений Третій рейх в 1933 році. Далі був періоднаціонал-соціалізму та Друга світова війна. Після закінчення Другої світової війни США, СРСР, Велика Британія та Франція взяли верховну владу на території Німеччини у свої руки та поділили її на зони окупації. Через те, що держави-переможці в цілому не змогли дійти згоди про спільний спосіб дій щодо Німеччини, у межах окупаціних зон західних держав була утворена Федеративна Республіка Німеччини, а в межах радянської зони окупації, - Німецька Демократична Республіка. Обидві держави були контитуйовані в 1949 р. У 1990 році Німеччина відновила єдність.
Член Європейського Союзу, НАТО і «Великої сімки», претендує на постійне членство в Раді Безпеки ООН.
Країна має четверту найбільшу у світі економіку за ВВП іп'яту найбільшу за паритетом купівельної спроможності. Це другий найбільший у світі експортер та третій найбільший у світі імпортер товарів. Країна досягла дуже високих стандартів життя і має всесторонню системусоціального забезпечення. Німеччина - батьківщина багатьох знаменитих науковців та винахідників і відома своєю культурною та політичною історією.
Перші згадки про германців і кельтів з'явилися в працях стародавніх греків і римлян. Одна з перших згадок про германців відноситься до 98 р. Вона була зроблена римським літописцемТацитом. Вся територія сучасної Німеччини на схід від Ельби (слов'янської Лаби) до X ст. була заселена слов'янськими племенами. (Див. детальніше: полабські слов'яни). До XII-XIV століття ці землі поступово увійшли до складу тих чи інших німецьких державних утворень, які становили так звану Священну Римську імперію. При перебуванні цих територій у складі німецьких держав, за кілька століть, місцеві слов'яни поступово, практично повністю знімечились. Цей процес розтягнувся до пізнього Середньовіччя і початку нового часу, а місцями, з останнім, ще не до кінця знімеченим слов'янським народом Німеччини - лужичани, триває досі.
Після розпаду Римської імперії у Західній Європі утворилосяФранкська держава, яка через три століття, при Карлі Великому, перетворилося на імперію (800). Імперія Карла охоплювала території кількох сучасних держав, зокрема Німеччини. Проте імперія Карла Великого проіснувала недовго - онуки цього імператора поділили її між собою, в результаті чого утворилися три королівства - Західнофранкське (згодом Франція),Східнофранкське (згодом Німеччина) і Серединне королівство(незабаром розпалося на Італію, Прованс і Лотарингію).
Традиційно датою заснування Німецької держави прийнято вважати 2 лютого 962 року: цього дня східнофранкський корольОттон I був коронований в Римі і став імператором Священної Римської імперії.
Незважаючи на спроби імператорів об'єднати «Священну Римську імперію», вона розпалася на численні незалежні держави й міста. Після Реформації іТридцятилітньої війни влада імператора все ще залишалася номінальною.
Таке положення зберігалося до 1806 року, коли німецький кайзер Франц II, який якраз перед цим, у 1804-у, став також кайзером австрійської багатонаціональної держави, покинув престол під тиском французького імператора Наполеона. При Наполеоні Бонапарті кількість німецьких князівств і вільних міст значно скоротилася. Віденський конгрес сприяв подальшому об'єднанню Німеччини, в результаті чого з 38 німецьких держав утворився вільний Німецький союз під верховенством Австрії. Після революції 1848 року став назрівати конфлікт міжПруссією і Австрією. Це призвело до війни 1866 року, в якій Пруссія здобула перемогу і приєднала кілька німецьких князівств. Німецький союз розпався.
У 1868 році був створений Північнонімецький союз на чолі з президентом - королем Пруссії. 1871 рокуРейхстаг проголосив президента Північнонімецького Союзу, прусського короля Вільгельма I Гогенцоллерна, імператором Німеччини, канцлером якої був призначений Отто Бісмарк.