Кишинів вперше згадується в грамоті1436. Статус міста отримав у 1818незабаром після входження до складуРосійської імперії. Населення міста з передмістями на 2012, становить близько 800 тис. мешканців. Площа міста становить близько 120 км², а всього муніципія - 635 км².
Вперше в історичних документах Кишинів, як монастирське село, згадується 17 липня 1436 в грамоті воєвод Молдови Іллі І та Степана ІІ Поселення належало монастирям Галата та Фрумоаса аж до 1818. Згідно з радянською історіографією, перша згадка про місто датується 1466. За часів панування Османської імперії, починаючи із середини XVI сторіччя, внаслідок економічного гніту та постійних набігів турків та татар, місто розвивалось уповільненими темпами. Кишинів двічі спалювався під час російсько-турецьких війн в 1739 та 1788 році.
Внаслідок російсько-турецької війни (1806-1812), місто, разом із Бессарабією, увійшло до складу Російської імперії. 22 квітня 1818 Кишинів, разом із прилеглими селами, був подарований державі ієрусалимським патріархом. У тому ж році, Кишинів офіційно отримує статус міста і стає адміністративним центром Бессарабської області, а з 1873 -Бессарабської губернії. У 1892 році було запушенний міський водогін. А наприкінці XIX ст. до складу міста включили навколишні села: Вестерничень, Ришкановка (Гецеоань), Вовінцень, Мунчешть, Боюкань.
6-7 квітня 1903 відбувся Кишинівський погром під час котрого загинуло 49 чоловік, 586 поранено (покалічено), знищено більше 1500 домів (більше третини всіх домів Кишинева). На початку XX століття було створено кілька металообробних підприємств (заводи Сербова, Ланге і Мокану та ін.).
Після жовтневого перевороту, 21 листопада 1917 розпочав свою діяльність«Сфатул Церій» (Рада краю), який 2 грудня проголосив створенняМолдовської Демократичної Республіки.27 березня 1918 «Сфатул Церій» проголосував за приєднання Бессарабії до Румунії.
Підчас міжвоєнного періоду, у місті активно розвивалась промисловість, розпочали діяльність ряд закладів культури та освіти: гімназія ім. Міхая Емінеску, Національна консерваторія, Національний театр, Національний музей, філіал Румунського інституту соціальних наук. Станом на 1940 рік, населення міста становило 110 тис.чоловік.
28 червня 1940 радянські війська увійшли в Кишинів, а 2 серпня сформованаМолдовська Радянська Соціалістична Республіка зі столицею в Кишиневі. На початку Німецько-радянської війни, 16 липня 1941, місто знову було зайнято румунськими військами, ставши центромгубернаторства Бессарабія. 24 серпня1944, під час Яссько-Кишинівської операції, до міста увійшли радянські війська.
Після закінчення Другої світової війни розпочалась суттєва реконструкція міста, що сильно постраждало під час війни. Станом на 1944 рік, у місті проживало лише близько 25 тис. чоловік. В 1945-1947 затверджується генеральна схема реконструкції Кишинева, в розробці якої брав участь архітектор О. В. Щусєв. В 1946 році відновився трамвайний рух, а в 1949 відкрилася перша тролейбусна лінія. До 1950 в місті було збудовано 85 фабрик та заводів, серед яких трикотажна фабрика «Стяуа рошие», меблевий комбінат, швейна фабрика № 1, взуттєва фабрика, тютюновий комбінат. В 1950 році в Кишиневі проживало вже 134 тисячі чоловік.
Вирішальним поштовхом для розвитку міста стала постанова Радміну СРСР 1971 «Про заходи щодо подальшого розвитку міста Кишинева», в рамках котрої місту із союзних фондів було виділено близько мільярда рублів. Протягом 60-70-х XX століття в місті було запущено такі промислові підприємства, як «Віброприбор», «Мікропровод», «Електромашина», «Волна», «Плодсельхозмаш», «Зоріле» та ін. Були введені в експлуатацію 1,6 млн кв. метрів житла, 16 шкіл, 7 лікарень, 36 дитячих садків.
У 1990 в місті була введена посада примара і першим обраним головою став Н.Костін. 27 серпня 1991 прийнята декларація незалежності Республіки Молдова, в якій Молдову проголошувалась суверенною державою зі столицею в Кишиневі.