Афіни або Ате́ни (грец. Αθήνα, aˈθina) - місто, столицяГреції. Розташоване на відстані 8 км на північний схід відпорту Пірей у затоці Егейського моря, побудоване навколо скелястих пагорбів Акрополіса висотою 169 м іАреопага висотою 112 м. Лежить на півдні центрального плато Аттики, де протікають гірські потоки Кефіс таІліссос.

Стародавні Афіни були потужним містом-полісом, важливим просвітницьким центром. Тут народилисьСократ, Перикл, Софокл; Платон започаткував«академію», а Арістотель - ліцей. Афіни - колискаЗахідної цивілізації, батьківщина світової демократії.

Ошатна антична спадщина добре збереглась у місті:Акрополь, Парфенон, Афінська агора, Храм Зевса Олімпійського, Римський форум, Храм Гефеста тощо. Збереглись донині й деякі з пам'яток доби пануванняОсманської імперії (незалежність від якої Греція здобула лише 1830 року). Сучасну історію міста репрезентуютьГрецький парламент, Палац Президента та, так звана, Афінська трилогія: Національна бібліотека, Афінський університет та Національна академія. 1896 року в Афінах було відроджено сучасні Олімпійські ігри.

Дата виникнення Афін досі залишається нез'ясованою, проте достеменно відомо, що у 15 столітті до н. е. вони вже існували. Афіни були одним з найвпливовіших міст Давньої Еллади, а з 5 століття до н. е. - головним культурним та інтелектуальним центром. Периклперетворив їх на святиню усього еллінського світу, а доба його правління як стратеганазивається в історіографії Золотою добою Афін.

В добу греко-перських воєн у 490 до н. е. за 40 км від міста відбулась знаменитаМарафонська битва, в ході якої афіняни та платейці під командуванням Мільтіада розбили численніше перське військо. Десять років по тому Ксеркс І захопив Афіни та спалив святилища на Акрополі, після чого афіняни заприсягнулись ніколи не відновлювати зруйнованих храмів. Проте у битві при Саламіні, яка відбулась 20 вересня 480 до н. е., перський флот розбив Фемістокл, і Ксеркс був змушений тікати.

431 до н. е. Афіни вступили у Пелопоннеську війну зі Спартою. Разом із союзниками спартанці взяли Афіни воблогу, за браком їжі та питної води в місті спочатку поширився голод, а за ним спалахнули епідемії чуми тачеревного тифу. Близько третини населення міста загинуло - цей факт грецькі археологи встановили достеменно тільки наприкінці 20 століття, коли під час будівництва станції Афінського метрополітену в районіКерамікос відкрили масове поховання (див. Міртіс). Відтак афіняни отримали нищівну поразку, а ворог зрівняв із землею міські укріплення - афінські довгі стіни. Їхні фрагменти досі можна побачити поблизу Пірея

Починаючи з кінця 2 століття до н. е. в добу римського панування Афіни поступово занепадали. 86 до н. е. римське військо під проводом луція Корнелія Сулли після багатомісячної облоги здобуло Афіни. Місто три доби грабували римські воїни - Сулла бажав повністю його знищити. Тільки коли до нього прийшла делегація афінян та нагадала йому про колишню велич Стародавніх Афін, Сулла передумав та, як свідчить переказ, мовив:

У наступному столітті місто потерпало від численних нападів варварських племен готів тагерулів, які 267 року перетворили його майже на суцільну руїну. Філософські школи Афін закрили 529 року н. е. Імператор Юстініан придав анафемі «розсадники поганської премудрості», адже християнство отримало у Візантійській імперії статус офіційної релігії. Колишній могутній поліс втратив своє значення для імперії та потроху перетворювався на провінційне містечко Римської імперії.

Наступні 5 століть були для Афін спокійними та мирними. В місті побудовано близько сорока візантійських церков. Вісім з них збереглись донині, у тому числі Церква Святих Апостолів, відновлена 1956 року, розташована між Акрополем та стародавньою Афінською агорою.

На початку 12 століття мирне існування закінчилось: Афіни опинились у центрі зіткнень між арабами тахристиянами-хрестоносцями, що боролись за панування у східній частині Середземного моря. Після численних грабунків, що тривали близько 100 років, у 1180 році араби перетворили більшу частину Афін на руїни. 1185року афінський архієпископ Нікіта Акомінат змалював картину руйнацій: місто зламане та пограбоване, населення голодує. Згодом у 1204 році спустошення Афін завершили хрестоносці.