Ірландія (ірл. Éire - МФА: [ˈeːrʲə], англ. Ireland), Республіка Ірландія (ірл. Poblacht na hÉireann, англ. Republic of Ireland) - держава в північно-західній Європі на 5/6 території о. Ірландія, що був поділений 1921 року. Вираз "Республіка Ірландія" (ірл. Poblacht na hÉireann) є лише характеристикою держави, проте не її назвою.
Суходолом межує з Північною Ірландією, що перебуває під владою Об'єднаного Королівства. З півдня, заходу і півночі омивається водами Атлантичного океану, а на сході її відділяє від Великобританії Ірландське море.
Ірландія займає 55-е місце у світі за розміром ВВП, 14-те в розрахунку ВВП на одну особу, а також 5-е місце вІндексі розвитку людського потенціалу. Країна має високі показники в системі освіти, політичній свободі й дотриманні громадянських прав, свободі преси таекономічній свободі. Країна має розвинуту економіку, орієнтовану на послуги й високі технології. Є членомЄвропейського Союзу, ОЕСР й ООН. Проте Ірландія проголосила військовий нейтралітет, отже не входить доНАТО.
Населення країни зростає найвищими темпами вЄвропі - щороку на 2.5%.
У 1-му столітті н. е. на території Ірландії виникли перші ранньофеодальні держави. У 5-му столітті в Ірландії стало розповсюджуватися християнство, засновувалися монастирі, що пов'язано з місіонерською діяльністю святого Патріка. Ірландія була одним з головних центрів поширення християнства та церковної освіти в Європі.
1169 - 1171 р. - англосаксонське завоювання частини Ірландії, утворення на південному-сході країни англійської колонії Пейл. У 13-ому ст. Ірландію підкорили англійці та приєднали до англійської корони. Ірландія стала першою англійською колонією, і була нею протягом більш як 800 років. 1541 р. - британський король Генріх VIII прийняв титул короля Ірландії. Посилення англійської колонізації острова. 1641 - 1652 р. - народне ірландське повстання проти англійців було придушено Кромвелем із надзвичайною жорстокістю і закінчилося поразкою. Десятки тисяч ірландців заслані до Америки як раби.
З уведенням англо-ірландської унії (1801 рік) було ліквідовано залишки автономії Ірландії. Її представники отримали місця в англійській палаті лордів та громад. 1921 р. - договір між Англією й Ірландією визначив статус останньої як британського домініону. Шість північних графств із протестантським населенням (Ольстер) увійшли безпосередньо до складу Великобританії. Незалежність від Англії Ірландія здобула у 1937 році.
У роки І-ї та ІІ-ї світових війн Ірландія зберігала нейтралітет. В 1949 році Ірландія вийшла зі складу Співдружності та стала Республікою Ірландія. У 1985 році було підписано Англо-Ірландську угоду.