Пекін

Пекі́н (кит. 北京, піньїнь: Běijīng, МФА: [pèɪtɕíŋ]( слухати), Бейдзін - «північна столиця», англ. Beijing) - столиця Китайської Народної Республіки. Населення муніципалітету - 22 млн мешканців (Пекін є другим за кількістю населення містом КНР після Шанхаю). Густота населення - 1309,4 осіб/км².

Пекін - значний транспортний вузол, місто обслуговують кілька залізничних станцій, міжнародний аеропорт, вісім гілок метрополітену. У Пекіні діють багато вузів, музеїв та театрів. Місто славиться численними монументами історії та культури.

Пекін є політичним, освітнім та культурним центром КНР, тоді як головними економічними центрами вважають Шанхай і Гонконг. У той же час, в останні роки Пекін усе більше бере на себе роль локомотиву підприємницької діяльності, основного поля для створення інноваційнихпідприємств, центру індустрії.

Міста в районі Пекіна існували з першого тисячоліття до нашої ери. На території сучасної столиці Китаю розташовувалося місто Цзі (薊/蓟) - столиця царства Янь, однієї з держав періоду Воюючих царств (473-221 роки до н. е.).

Після падіння Янь наступні династії Хань і Цзінь включали цю місцевість до складу різних округів. За часів династії Тан ця територія стала місцем розташування штаб-квартири цзедуші Фаньяна, військового губернатора північної частини сучасної провінції Хебей. 755 року тут почалосяповстання Ань Лушаня, яке часто розглядається в якості відправної точки падіння династії Тан.

936 року північнокитайська Пізня Цзінь віддала більшу частину північних прикордонних земель, включаючи територію сучасного Пекіна киданськійдинастії Ляо. 938 року династія Ляо заснувала другу столицю своєї держави на місці нинішнього Пекіна, назвавши її Наньцзін («Південна столиця»). 1125 року чжурчженьська династія Цзінь приєднала царство Ляо і в 1153 році перемістила столицю у Nanjing, перейменувавши його вЧжунду (中都 - «Центральна столиця»). Вона розташовувалася в сучасному районі Тяньнінси, трохи на північний захід від центру Пекіна