Республіка Кіпр (грец. Κύπρος; тур. Kıbrıs) - острівна держава на сходіСередземного моря, 113 кілометрів на південь від Туреччини і приблизно 120 кілометрів на захід від узбережжя Сирії і Лівану. Член Європейського союзу з 1 травня 2004 року. Один з найпопулярніших туристичних напрямків Середземномор'я.

Офіційно територія Республіки Кіпр містить 98% території острова Кіпр, решту 2% займають британські військові бази Акротірі і Декелія, а також прилеглі острови Айос-Георгіос, Єронісос, Глукіотісса, Кіла, Кієдес, Корділія і Мазак. Де-факто після 1974 року острів розділений на дві частини, 60% контролюється владою Республіки Кіпр (в основному, населена греками), інша частина - Турецькою Республікою Північного Кіпру (населена турками). ТРПК визнана тільки Туреччиною, ООН вважає цю територію окупованою Туреччиною

16 серпня 1960 року острів, який входив до складу англійських колоніальних володінь, отримав незалежність. Першим президентом став православний священик Макаріос III. Нікосія стала його столицею в цьому ж році. Юридичним оформленням надання незалежності стали нав'язані кіпріотам Цюрихсько-Лондонські угоди 1959 року (Zürich and London Agreement), які значно обмежували суверенітет республіки. За цими угодами Великобританія, Греція і Туреччина стали гарантами «незалежності, територіальної цілісності і безпеки» Кіпру, що дало цим країнам можливість втручання в його внутрішні справи («Договір про гарантії»). Крім того, Греція і Туреччина отримали право тримати на острові свої військові контингенти - відповідно 950 і 650 чоловік («Договір про союз»). Великобританія зберегла на Кіпрі під своїм повним суверенітетом територію площею 1999 квадратних миль, на якій розташовані дві Суверенні військові бази - Акротірі і Декелія, а також забезпечила собі право використовувати інші «невеликі ділянки» та інфраструктуру у зв'язку з діяльністю баз і об'єктів. Крім цих баз, існує ще кілька інших військових об'єктів і споруд Англії і США.

У 1963-1974 роках на острові постійно відбувалися військові зіткнення між збройними формуваннями грецької і турецької общин острова за участю національної гвардії республіки, а також контингентами відповідно Греції та Туреччини, що підтримували їх.