Єрусалим (івр. ירושלים Єрушала́їм, араб. القدس аль-Кудс, у перекладі «священний») - стародавнє близькосхідне місто, розташоване на вододілі між Середземним та Мертвим морями, на висоті 650-840 м, одне з найдавніших міст світу, центр трьох релігій - юдаїзму, християнства йісламу, столиця древнього Юдейського царства. Історично є в коліні Юди. Місто було засноване понад 3700 років тому і зараз його архітектура є сумішшю пам'яток історії різних культур і народів.
Єрусалим - офіційна столиця держави Ізраїль, у ньому перебувають всі урядові заклади, хоча ізраїльський суверенітет над східною частиною міста не визнаний значною частиною міжнародного співтовариства.
Аналіз кераміки свідчить про те, що місто Давида, яке лежало в межах сучасного Єрусалима, було місцем проживання людей ще в мідну добу, тобто приблизно 6 тис. років тому. Існують докази постійного поселення часів ранньої бронзової доби. Першими письмовими згадками про місто є, мабуть, єгипетські ієратичні тексти 19 ст. до Христа, в яких серед ворогів фараона називається місто Рошламемабо Рошрамен та листи з амарнського архіву . Деякі археологи, зокрема Кетлін Кеньйон, вважають, що Єрусалим був заснований північно-західними семітськими племенами приблизно в 26 столітті до Христа. За єврейськими переказами місто було засноване предкамиАвраама Симом та Ебером.
У Біблії Єрусалим (Салем) уперше згадується за правління Мелхіседека, союзника Авраама, якого вважають Симом із переказів. Пізніше, в часиІсуса Навина Єрусалим лежав на території Веніамінового коліна таєвусеїв, поки його не підкорив і не зробив своєю столицею Ізріїльського царства цар Давид Недавні розкопки великої кам'яної будови і поряд із нею деякі археологи вважають залишками палацу царя Давида, що було б підтвердженням оповіді з Біблії.
Єврейські релігійні тексти стверджують, що цар Давид правив до 970 року. Його спадкоємець, син Соломон, побудував священний храм на горі Морія, відомий також як Храм Соломона й Перший Храм. У Храмі зберігався Ковчег Заповіту, скринька з табличками, на яких були записанізаповіді Божі. Упродовж понад 400 років, до вавилонського завоювання у 587 році, Єрусалим був політичною столицею об'єднаного царства Ізраїль, а пізніше Юдейського царства. Протягом цього періоду, який називають періодом Першого Храму, Храм був релігійним центром ізраїльтян[32][33].
Коли в 722 році Ассирія завоювала царство Ізраїль, Єрусалим зміцнився завдяки припливу біженців із півночі. Період Першого Храму завершився приблизно в 586 році до Христа, коли вавилоняни завоювали Юдею разом із Єрусалимом і зруйнували Перший Храм. У 538 до Р. Х., через півстоліття після вавилонського завоювання, перський цар Кир Великийзапросив євреїв повернутися до Юдеї й відбудувати Храм. Спорудження Другого Храму завершилося у 516 році до Христа за правління Дарія I, через 70 років після зруйнування Першого Храму . У 445 році указ царя Артаксеркс I дозволив відбудову міських мурів. Роль Єрусалима як столиці Юдеї та центру єврейської релігії відновилася.