Демократична Республіка Східний Тимор, країна на острові Тимор уМалайському архіпелазі; до 1976 була колонією Португалії близько 460 років; площа 14874 км²; столиця Ділі, виробляється кава; населення 555 тис. (1980);

До 1975 року Східний Тимор був колонією Португалії і являв собою найменш розвинене володіння найвідсталішої з колоніальних держав. Основу економіки становило сільське господарство, яке велося примітивними методами і не забезпечувало продовольчих потреб колонії. Розвивалося виробництво експортних культур: кави, каучуку та копри. Близько 32% кошторису витрачалося на військові цілі (утримання 7 тисяч солдатів колоніальних військ), на освіту йшло 9%, на соціальне забезпечення - 4%. Частка неписьменних перевищувала 90%. Після революції 25 квітня 1974 року в Португалії почався процес деколонізації португальських володінь, що торкнувся й Східного Тимору. Утворилось декілька політичних партій, найкрупнішими з яких були: УДТ (Демократичний союз Тимору), який виступав за збереження автономії в складі Португалії в якості заморської провінції, АПОДЕТІ (Народно-демократична асоціація Тимору), що добивалася приєднання території до Індонезії, і найкрупніша із політичних партій країни - ФРЕТІЛІН(Революційний фронт за незалежний Східний Тимор), який вимагав негайної незалежності. Було створено ще кілька невеликих партій. Переговори між португальською владою та політичними партіями про шляхи деколонізації території зайшли у безвихідь, а після цього й припинилися через збройну конфронтацію у колонії. У ніч перед 11 серпня1975 року УДТ при підтримці місцевої поліції здійснив переворот, були заарештовані й страчені деякі з лідерів та активістів ФРЕТІЛІН. ФРЕТІЛІН, у свою чергу, спираючись на тиморівців-вояків колоніальних військ встановив контроль над територією, а 28 листопада 1975 року в односторонньому порядку проголосив незалежність Демократичної республіки Східний Тимор. 30 листопада лідери АПОДЕТІ, УДТ та ще двох малих партій, що знаходились на окупованій Індонезією частині Східного Тимору випустили спільну декларацію щодо приєднання території до Індонезії. Вранці 7 грудня 1975 року почалося збройне вторгнення індонезійських військ, в якому у різний час брало участь від 20 до 40 тисяч солдатів. В результаті бойових дій, голоду і епідемій загинуло близько третини населення колишньої колонії (понад 200 тисяч чоловік), а17 липня 1976 року Східний Тимор був включений до складу Індонезії в якості 27-ої провінції. За підтримки США, почали проводитись заходи щодо асиміляції населення, але спротив, у тому числі збройний, не припинявся. Проходили демонстрації тиморських студентів і молоді проти нової влади. В результаті масових виступів, а також під тиском світової громадськості і після припинення підтримки індонезійських дійСполученими Штатами новий президент Індонезії Хабібі змушений був оголосити про проведення референдуму з питання самовизначення Східного Тимору. 30 серпня 78,5% населення провінції висловилися за незалежність, що призвело до нового спалаху насильства у Східному Тиморі. Проіндонезійсько налаштована поліція розпочала терор, десятки тисяч осіб змушені були стати біженцями. 12 вересня 1999 року в Східний Тимор було введено сили ООН, під захистом яких почалося практичне здійснення заходів по становленню незалежної держави. В ніч проти 20 травня 2002 року колишня колонія була офіційно оголошена незалежною державою. 20 травня 2006 року, в річницю незалежності від Індонезії, майже половина армії Демократичної республіки Східний Тимор (593 вояка з 1433) стали вимагати пом'якшення армійського статуту. Бригадний генерал Матан Руак звільнив невдоволених, останні вийшли на вулиці зі зброєю в руках. Почався загальний бунт, «війна всіх проти всіх», що продовжується й зараз. Наразі в країну введено миротворчі сили чотирьох держав (Австралія, Малайзія, Нова Зеландія і Португалія), які стримують ескалацію насильства.