Афганістан (пушту افغانستان, узб. Afg'oniston), повна офіційна назваІсламська Республіка Афганіста́н (пушту د افغانستان اسلامي جمهوریت, тадж.Ҷумҳурии Исломии Афғонистон, узб. Afg'oniston Islom Respublikasi) (від Upa-Ghana-Stan санскритом «земля об'єднаних племен») - країна на півдніЦентральної Азії, що межує з Таджикистаном, Туркменістаном іУзбекистаном на півночі, з Іраном на заході та Пакистаном на півдні і сході. Площа 652 230 км², столиця - Кабул. Офіційні мови - пушту,узбецька і дарі. Грошова одиниця - афгані.
В адміністративному відношенні територія Афганістану поділяється на 7 провінцій і 6 областей.
Через територію Афганістану проходили старовинні торговельні шляхи, що вели від Середземного та Каспійського морів і Середньої Азії до узбережжя Індійського океану. З давніх-давен через Афганістан йшли численні полчища завойовників, починаючи від Александра Македонського до Надір-шаха (18 ст.).
Афганці вперше згадуються в історичних пам'ятках 982-983. За свідченням арабських і таджицьких учених середніх віків, афганці тоді жили в районі Сулейманових гір, а басейни річок Афганістану населяли в основному таджики. В 11-18 ст. афганські племена заселили сучасний Афганістан і вийшли за його межі до Індії, де заснували султанат з афганською династією Лоді (1451-1526). Наприкінці 17 ст. територія Афганістану була поділена між Іраном (райони Герата і Кандагара) таІндією (райони Кабула і Пешавара).
В 1-й половині 18 ст. в Афганістані остаточно склався феодальний лад, створились прошарки купецтва і знаті. Тодішній занепад Ірану та Індії сприяв визволенню афганців. Повстання 1709 племені гільзаїв, очолене Мір-Вейсом, закінчилось вигнанням іранців з Афганістану, а через кілька років нащадки Мір-Вейса підкорили Центральну і Східну частини Ірану. 1730 Надір-шах витіснив афганців з Ірану і 1738 знову підкорив Афганістан Ірану. Після смерті Надір-шаха 1747 ватажок афганського племені абдалі (згодом названого дуррані) Ахмад-шах заснував єдину афганську державу. Обраний шахом, Ахмад-шах Дуррані [1747-73] завоював Хорасан, Сінд, Пенджаб, Кашмір та узбецькі землі від Гіндукушу до Аму-Дар'ї. Внаслідок феодальних усобиць 1818 ця держава розпалася на 4 князівства: Кандагар, Герат, Пешавар і Кабул.
Правитель Кабулу, найсильнішого з них в економіч. і військ, відношенні,Дост-Мухаммед 1826 оголосив себе еміром А. Підкорення Кандагару (1826) і Герату (1856) і завоювання узбецьких ханств Маймене, Андхой та ін. було завершенням територіального формування сучасного А. Процес об'єднання А. затримувався агресією Англії, яка в 1-й пол. 19 ст. завоювала Індію і прагнула загарбати А. та Середню Азію. Перша англо-афганська війна (1838-1842) закінчилась поразкою Англії. В другу війну (1878-1880) Англія захопила Кандагар і Джелалабад і нав'язала А. кабальний Гандамакський договір 1879. Народні повстання змусили Англію вивести своє військо з А., але емір Абдуррахман [1880-1901] погодився на встановлення англійського контролю над зовнішньою політикою А. Емір Абдуррахман придушив народний рух, стратив його керівників, вів жорстоку боротьбу з сепаратизмом місцевих ханів. Хоч Абдуррахману і не вдалося об'єднати всі афганські племена, проте його реформи відіграли велику роль в централізації феодальної афган. держави. За його правління формуються прошарки торговельної буржуазії і поміщиків, активізується антианглійський рух молодоафганців, які виступали за повну незалежність А. і проведення внутрішніх реформ. 1908 емір Хабібулла [1901 -19] під тиском феодалів придушив цей рух. Ще більше посилився вплив Англії в А. після поділу 1907 сфер на Серед. Сході між Англією і Росією, які готувалися до війни з Німеччиною. В першу світову війну А. дотримувався нейтралітету.
В 1919 англ. васал емір Хабібулла був убитий. Еміром став його син Аманулла-хан [1919- 29], який проголосив повну незалежність А., Англія відповіла на цей акт війною, але, зважаючи на зростання напруженості в Індії, змушена була визнати самостійність А. Незалежність Афганістану визнала і Радянська Росія (травень 1919), що підписала 28 лютого 1921 договір про дружбу між РСФРР та Афганістаном. Аманулла-хан провів ряд реформ: ліквідував рабство, проголосив рівноправність народностей, розпочав будівництво промислових підприємств, зміцнив армію, реорганізував держ. апарат. 1926 Аманулла-хан проголосив себе падишахом, а 1929, внаслідок інспірованого Англією повстання, зрікся влади. Еміром став англ. ставленик - таджик Баче-і-Сакао під іменем Хабібулли, який скасував усі реформи Аманулли, але того ж року його скинув Надір-шах, дядько Аманулли-хана. Надір-шах за проанглійську орієнтацію в галузі зовн. політики був убитий амануллістами. 1933 падишахом А. став син Надір-шаха Мухаммед Загір-шах.
Під час другої світової війни А. дотримувався нейтралітету. 1946 А. був прийнятий до членів ООН.
Політичні партії і профспілки в А. в середині ХХ ст. фактично не існували. У 1958 в країні видавалось бл. 50 газет і журналів; з них найзначніші кабульські газ. «Аніс» та «Іслах».