Багдáд (араб. بغداد‎, Baġdād) - місто в Іраку, розташоване в центрі країни на річці Тигр, столиця країни та мухафази Багдад. Населення Багдада оцінюється у 6,5 млн мешканців, що робить його найбільшим містом країни та другим (після Каїра) містом арабських країн.

Невеликі поселення на території сучасної іракської столиці, за свідченням істориків, існували вже в XIX-XVIII ст. до н. е. Багдад був заснований на західному березі річки Тигр 30 липня 762 року. Будівництво цього міста, що спочатку задумувалося як столиця держави Аббасидів, почалося за розпорядженням халіфа Абу Джафар аль-Мансура. Перша назва, дана столиці, - Мадіна-ель-Мудаввара, що в перекладі означає «місто-коло» і пов'язана з його плануванням, що має і донині круглу форму. Після закінчення будівництва, засновник міста назвав його «містом світу», в арабському варіанті - Мадіна-ес-Салам. Однак згодом за іракською столицею закріпилася назва, яку вона носить і досі.

У IX-X ст. Багдад перетворився на найбільш великий культурний і економічний центр близького сходу. Тут досить швидко й успішно розвивалися ремісниче виробництво і торгівля з іншими країнами. В Багдад надходили різні продукти і дорогі товари з Аравії, Індії і далеких європейських держав. В історичних документах, складених арабським ученим Ібн Хордадбехом в кінці IX ст., згадувалося про торгові зв'язки Багдаду з купцями ар-Рус (руси). У період правління Аббасидів (VIII-XIII ст.) багдад був столицею Арабського (в деяких джерелах Багдадського) халіфату. Перша аптека, як заклад, у якому не тільки зберігали, а й готували і продавали ліки, була відкрита в 754 році саме в Багдаді.

Після розпаду держави Аббасидів політична та адміністративна роль міста значно впала, проте його культурне значення, як і раніше залишалося дуже важливим для всіх арабських країн. Багдад швидко набув статусу великого наукового центру: ще на початку XIII ст. тут відкрилося понад 30 бібліотек. З початку 11 століття Багдад переживає занепад. У 945 місто увійшло до складу володінь династії Буїдів, з 1055перебувало на території держави Сельджуків, а 1258 року в Багдад вторглися монгольські війська, що розорили і зруйнували його.

Наприкінці XIV, а потім на початку XV ст. Багдад піддався нашестю військТамерлана, в результаті чого багато міських будівель було знищено, а цінності розграбовано. У XVI ст. Багдадом завідували турецькі, потім перські війська, а в XVII ст. місто знову зазнало нападу турків. У 1638 р. Багдад був приєднаний до території Османської імперії, в складі якої перебував до 1917 р.

У 1917 р. у місто вторглися війська Великобританії і окупували його територію. У 1920 р. англійці, домігшись економічного панування в Іраку, оголосили Багдад адміністративним центром підмандатної території, а в1921 р., після визнання суверенітету держави, Багдад став столицею королівства Ірак. У 1923 р. в місті було створено Іракський музей, в якому розмістилися в основному великі археологічні колекції - пам'ятки історії та культури Стародавнього Вавилону й Ассирії, предмети мистецтва, виявлені на території Парфянського царства, держави Сасанідів та ін.

У 1941 р. в обстановці протиборства між пронацистськими та пробританськими силами в місті на короткий час виник вакуум влади. У цій обстановці відбувся кривавий погром, відомий під назвою Фархуд, під час якого загинуло не менше 175 євреїв і було спалено багато будинків. Погром став непрямою причиною масового виїзду євреїв з Іраку одразу ж після війни.

У 1940-1950-х рр. в місті багато разів відбувалися масові народні виступи проти імперіалістичної державної політики, зростав національно-визвольний рух, до якого приєдналися тисячі мешканців столиці. Найчисленніші народні хвилювання мали місце в Багдаді в 1948, 1949,1952 і 1954 рр. Революційні події, що розгорнулися в Іраку в середині 1950-х рр., призвели до скасування монархічної влади і утворення в липні1958 р. незалежної Іракської Республіки, столицею якої був проголошений Багдад.