Азія - найбільша за площею (біля 43,4 мільйонів км²) і за населенням частина світу, розташована головним чином у Східній півкулі. Разом з Європою утворює материк Євразію. Азія займає 8,7% від загальної площі поверхні Землі (або 30% суходолу), і, з населенням близько 4,1 млрд. (2010), є місцем проживання для 60%світової популяції. У 20 столітті населення Азії зросло майже в чотири разиАзія, згідно з подібними визначенями, представленими в Британській енциклопедії та Національним географічним товариством , це - 4/5 суші Євразії - західну частину останньої займає Європа - розташована на схід від Суецького каналу, на схід від Уральських гір і на південь від Кавказьких гір (або Кумо-Маницької западини), а також Каспійського і Чорного морів.

З часом традиційне географічне поняття Азія суттєво змінювалося за своїм обсягом та змістом. Саме поняття виникло в античну епоху коли безперервні природні кордони у вигляді Середземного, Егейського таМармурового морів наштовхували фінікійців та греків на протиставлення країн Заходу (Ереб) та Сходу (Асу). З часом назва Азії поширювалися на південь - на Аравійський півострів та на північ - на Кавказ та скіфські степи. В середньовіччі східною межею Європи з часом вважали усе східніші межі - спершу Дністер, потімДніпро та Дон. Петер-Сімон Паллас в кінці XVIII століття пропонував проводити кордон по Уральським горам,Общому Сирту та Ергеням. В XIX столітті почали вважати кордоном вододіл Уралу. Багато суперечок свого часу викликало питання про те, як проводити кордон між Європою та Азією на Кавказі. Одні вели кордон по Кумо-Маницькій западині, а інші гребенем Великого Кавказу.

Кордон між Азією та Океанією проводять десь через Малайський архіпелаг. Термін Південно-Східна Азія та Океанія, що з'явився в 19-ому столітті, з моменту свого створення мав абсолютно різні географічні значення. Океанія ніколи не вважалася частиною Азії. Головним чинником у визначенні того, які острови Малайського архіпелагу належать до Азії, було розташування колоніальних володінь різних імперій (не тільки європейських). Льюїс і Віґен зауважували, що «звуження Південно-Східної Азії до її нинішніх кордонів було, таким чином, поступовим процесом».

Азія - найконтрастніша за абсолютними відмітками висот частина світу. В Азії знаходиться найвища вершина Землі Джомолунґма (Еверест - 8848 м) і найглибша западина - Маріанська (10924 м), поблизу Азії розташовано ряд глибоких западин Світового океану, наприклад, Курило-Камчатська (9717 м) іФіліппінська (10265 м). На її території розташоване найглибше озеро - Байкал(глибина до 1620 м) і озеро Мертве, рівень якого знаходиться на 392 м нижче за рівень моря, Турфанська улоговина (-154 м). Середня висота Азії - 950 м. Близько 75% поверхні Азії становлять гори і височини між Середземним морем й узбережжям Тихого океану; в центральній частині Азії найвищі на Землі гори (Гімалаї, Каракорум, Гіндукуш), високо розташовані височини (Тібетська, Монгольська), а також великі западисті улоговини (Кашґарська, Джунґарська); розлогі низовини в північно-західній частині (Західносибірська, Туранська) і прибережній зоні (Маньчжурська, Китайська, Індостанська). Безстічні простори, переважно пустельні улоговини, займають 37% поверхні Азії.

Відмінна особливість Азії - гірлянда, вервечка острівних дуг, що складають її східне обрамлення. Для багатьох дільниць узбережжя Азії характерні активний вулканізм, виходи викопного льоду (Сибір), коралові утворення (на півдні).